Українська література 4 (8) клас

 03.11.2020

Тема: Тарас ШЕВЧЕНКО. 

Життєпис поета (участь у Кирило-Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі, заслання).

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ 

ШЕВЧЕНКО

 (09 березня 1814р.— 10 березня 

1861р.)

2.1. Родина поета, його дитинство.

·                       Тарас Григорович народився в с. Моринці Звенигородського повіту Ки­ївської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Ка­терини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить про­рочим виявився батьків заповіт: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледаще; для нього спадщина по мені... нічого не зна­читиме...».

·         У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року по­мерла мати Тараса.

Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського.

2.2. Навчання і служба Тараса.

·                    У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом пе­реїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тара­сові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.

2.3. Викуп поета з неволі.

·                    Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними ді­ячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, 0.Венеціановим, В.Жуковським, Є. Гребінкою).

·                    22 квітня 1838 спільними зусиллями згаданих митців за 2 500 руб був викуплений з кріпацтва. Саме за стільки продали портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Так Енгельгардт отримав гроші і написав відпускну.

Коли пошили новий одяг, Шевченко пішов із Сошенком до якоїсь установи і там зареєстрували акт визволення. Наступного дня о 10 годині він прийшов до Брюллова. Відтоді почав відвідувати Академію мистецтв на кошти Товариства заохочування художників. А згодом став одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Шевченко поглинав книги з мистецтва, всесвітньої істо­рії, слухав лекції з анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і му­зеях.

·                      Ось, власне, так і викупили Шевченка з кріпацтва. Нарешті мав розквітнути талант, справжній, унікальний, який явив усьому світові Кобзаря – основоположника нової української літератури й української літературної мови.

·                      А в 1840 р. сталася подія, що не лише близьким друзям, а й усьому світові засвідчила: народився Поет. Перша книжечка «Кобзар» була невелика за обсягом. Але внутрішня сила, що нуртувала в кожному рядку, не давала спокою, бентежила, хвилювала. Його голос змусив бодай на мить завмерти пихатий і розбещений Петербург. І ця мить вартувала ой як багато.

2.4. Причини покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.

·                    У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаро­вим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організа­ції — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов'янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов'янських народів. Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу» — написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов'янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину II, названо їх катами за те, що вони позба­вили Україну волі.

2.5. Перебування Т. Шевченка в казематі.

·                    5 квітня 1847р. Шевченка було заарештовано на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва, і відправлено до Петер­бурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень.

Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон».

 2.6. Заслання письменника-бунтаря.

·                    Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Забо­рона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!» Окрім того, солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо, ненависний був дух солдафонства, що чавунною печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового па­перу оцупком олівця, хтозна-як добутого. У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на пів­острові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет пови­нен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою та золотухою.

2.7. Звільнення Тараса Григоровича, його останні роки життя.

·                    На початку 1857р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звіль­нення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за ре­волюційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга. 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників. 10 березня 1861р. Тарас Григорович Шевченко помер. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смолен­ське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав П. Куліш, звертаючись до померлого поета.

·                    У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Укра­їну й поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік на­шого славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса... Було це 22 травня. А 24 над домо­виною почали насипати високу могилу — гору, яку пізніше названо Тара­совою.

-          Пропоную вашій увазі літературну п’ятихвилинку. цікава інформація про Т.Г.Шевченка: його зовнішність, вдача, талант, слава, ставлення до грошей тощо, яку ми не знайдемо у наших підручниках.

ЗОВНІШНІСТЬ

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру , що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

ТАЛАНТ  Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.

Літературна Спадщина Т. Г. Шевченка: 240 поезій з них — понад 20 поем, драма «Назар Стодоля», 20 повістей (до нас дійшли 9); щоденники; автобіографії, фрагменти двох незакінчених драм.

Оригінали більшості творів Шевченка зберігаються в Інституті літератури НАН України.

Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу.

 Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв і залишав по собі багату спадщину: 210 акварелей, передусім пейзажів; 150 портретів, з яких 43 — автопорт­рети; 27 офортів, з яких 6 — серії «Живописна Україна»; понад 230 олівце­вих рисунків ландшафтів України; ескізи, етюди, начерки — на 360 сторін­ках рукописів та альбомів. До того ж, не все збереглося.

Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

СЛАВА  В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

       Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

       Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна.

 ГРОШІ

 Гроші в Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

       У Kиєві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

           

Доповнення

 ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

 Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.

       Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.

       У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

       Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.

                  Домашнє завдання

Прочитати і зробити ідейно-художній аналіз 

твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...»

Виконане завдання виконати і переслати на 

мій е-мейл до 05.11.2020

04.11.2020

Тема: Тарас ШЕВЧЕНКО. «Думи мої, думи мої…»  Усвідомлення власної місії поета

   Анкета-характеристика письменника

Ім’я, по батькові, прізвище — Тарас Григорович Шевченко.

Псевдоніми — Дармограй, Перебендя та ін.

Роки життя — 1814-1861

Місце народження — село Моринці, Київська губернія (тепер Черкаська область)

Соціальний стан — кріпак, з 1838 року — вільновідпущений

Освіта — початкова, самоосвіта, Петербурзька академія мистецтв

Рід діяльності, захоплення — художник, поет, прозаїк, драматург, громадський діяч

Основні твори — збірка «Кобзар» (вірші, поеми), повісті російською мовою, п’єси, картини різних жанрів

Робота над твором «Думи мої, думи мої…» 

   Щоб краще зрозуміти цей вірш, звернімо увагу на дату його написання. Шевченко знову потрапив у неволю, у дику, глуху далину, де нічого не нагадувало любу Україну, хіба що зорі на небі.

Чого чекати, на що сподіватися, якщо позбавили навіть улюбленого заняття, слідкують за тобою повсякчас, не дають спокою. А тут ще безкінечна муштра, образи, несправедливість та жорстокість. Пізніше Шевченко напише:

І небо невмите, і заспані хвилі;

І понад берегом геть-геть,

Неначе п’яний, очерет

Без вітру гнеться. Боже милий!

Чи довго буде ще мені

В оцій незамкнутій тюрмі,

Понад оцим нікчемним морем

Нудити світом? Не говорить,

Мовчить і гнеться, мов жива,

В степу пожовклая трава;

Не хоче правдоньки сказать,

А більше ні в кого спитать.

Що робити поетові? Тільки згадувати, мріяти, складати докупи свої «думи-сподівання». У листі до В. Рєпніної він пише: «Мне строжайше запрещено рисовать что бы то ни было и писать (окроме писем), а здесь так много нового, киргизы так живописны, так оригинальны и наивны, когда я смотрю на них… А смотреть и не рисовать — это такая мука, которую поймет один только истинный художник». Шевченко щиро співчував цьому народові, але й трохи заздрив — адже той був вільним. Погляньте на його малюнки: які чисті, привітні, благородні обличчя, тіла античних героїв у цих «киргизів убогих»!

https://art-holst.com.ua/kartiny-shevchenko/

                    Домашнє  завдання 

Дати відповіді на запитання ( письмово у робочий зошит)

1.  Хто та що протиставляється в поезії?

2. Які образи-символи зустрічаються у творі?( виписати)

3. Назвіть художні засоби, використані у вірші, визначте їхню роль.

4. Поясніть метафору «лихо сміється».

5. Чи можна вважати тотожними 

(схожими) образи ліричного героя та автора вірша? Чому?

06.11.2020

Тема: Тарас ШЕВЧЕНКО. 

"Ой три шляхи широкії». Усвідомлення власної місії поета. Виразне читання поезій

Найкращі, найпроникливіші твори письменник створює у хвилини горя, страждань, а не в радісні часи. Яскравий приклад цього – цикл віршів «В казематі» з чудовими шедеврами «Садок вишневий коло хати», «Мені однаково», «Не спалося, а ніч як море». 

Що давало поетові силу до написання таких творів?

Тарас Шевченко не раз задумувався, чому кругом неправда, неволя, народ не бореться із винуватцями свого поганого становища. Пише вірші-підказки, як боротися проти поневолення, закликає «сокирою обух сталить».

    Виразне читання вірша «Ой три шляхи широкії»

               Домашнє  завдання

1. Вивчити напам'ять поезію ( на вибір)  «Думи мої, думи мої…» або «Ой три шляхи широкії»

2. Дати відповіді на запитання ( письмово у робочий зошит)

1.  В які часи відбуваються події у вірші «Ой три

 шляхи широкії»? 

2. Як ви думаєте, куди саме подалися три брати? 

Що з ними сталося? 

3. Які казкові елементи присутні у вірші? 

4.  Що символізують у вірші Т. Шевченка та в 

українському фольклорі три ясени, три явори,

 тополя, калина? 

5. З якою метою їх використовує автор? 

6.  Тематику яких пісень нагадує вам ця поезія? 

10.11.2020

Тема: Тарас ШЕВЧЕНКО

«Мені однаково, чи буду» (з циклу «В казематі»). Роздуми про власну долю, долю України, плинність, скороминущість життя людини на землі, про її долю

Прослухайте поезію «Мені однаково, чи буду» (з циклу «В казематі»)

Домашнє  завдання

І. Дайте відповіді на запитання( письмово у зошит)

  1.Яким настроєм пройнята поезія? 

2. Пригадайте,  в  яких життєвих обставинах був  написаний вірш «Мені однаково...».

3. Над чим Тарас  Шевченко розмірковував у творі? 

4. Чим зумовлений, на вашу думку, саме такий початок: «Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні...» ?  

5. На скільки частин можна поділити поезію? Прогляньте за текстом. 

6. Який мотив звучить у першій частині?

  ІІ.    Літературна плутанка

( вкажіть правильні відповіді)

1. 9 березня 1814 р. -                                     викуп із кріпацтва

2.  22 квітня 1838 р. -                                     дата смерті поета

3. 5 квітня 1847 р. -                                        дата народження Т.Г.Шевченка

4.  10 березня 1861 р. -                                  арешт

5. 1840 р. -                                                       присвоєно звання академіка-гравера

6. 1860 р. -                                                       вийшов друком «»Кобзар»  Т.Г.Шевченка

Завдання виконати до 12.11.2020 та надіслати на мій е-мейл

12.11.2020

Позакласне читання

 Олесь Гончар. «Берег любові»

Домашнє  завдання

Прочитати роман О.Гончара «Берег любові»